Музей історії Кременчуцького педагогічного коледжу імені А.С.Макаренка


Пошук

Спогади випускниці 1973-го року Дзюби (Півненко) Людмили Миколаївни

Багато років промайнуло з того дня, як я закінчила Кременчуцьке педучилище, а все здається, ніби вчора...

У 1969 році педучилище перестало називатися Лохвицьким і продовжило своє існування в м. Кременчуці. Саме в цей, визначний для педучилища і для мене, рік я стала студенткою 1-А курсу шкільного відділення. Викладачі зустріли нас тепло, і якась особлива, батьківська турбота відчувалася від нашого директора педучилища Петра Карповича Бойка та його заступника по навчальній частині Віталія Івановича Павленка. З класним керівником нам теж поталанило: всі чотири роки нашим татом і наставником був Іван Степанович Гарнага, учитель фізвиховання. Можливо, дякуючи саме йому, наша група була дружною, веселою, спортивною і співучою. У навчанні наша група ніколи не була останньою, хоч і траплялися різні випадки. Наприклад, особисто я на другому курсі вирішила перевестися в Олександрійське музучилище. Два тижні не ходила на заняття, побувала в Олександрії на прослуховуванні, мене прийняли без документів з тією умовою, що я за тиждень прийду. І тільки дякуючи вмовлянням викладачів педучилища я залишилася. Саме тоді я відчула їхню турботу за моє майбутнє, за що щиро вдячна і по сьогоднішній день. Хоч я й закінчила педінститут, але всього, що знаю і вмію, завдячую тільки викладачам Кременчуцького педучилища, бо саме вони вчили настирливо, вимогливо, душевно, тактовно, з гумором, а не з сарказмом, терпеливо, результативно. Хочеться теплим словом згадати сьогодні Івана Івановича Яременка (його уроки були неординарними і надовго залишилися в пам'яті), Інну Полікарпівну Овчаренко, яка викладала у нас російську мову і пізніше настирливо вчила писати конспекти до пробних уроків, Мирона Івановича Газдуна, Тамару Василівну Кузьміну, Володимира Миколайовича Волкова, який вчив нас «рассуждать и думать», наших дорогих викладачів музики:  Пашу  Карпівну, Олексія Федоровича, Анатолія Тимофійовича, Веніаміна Дмитровича і нашого помічника лаборанта-фотографа Віталія Андрійовича. Особливі слова подяки керівнику хору Петру Павловичу Бовсунівському і його завжди веселій дружині Валентині Володимирівні.

Дорогі мої викладачі! Вам щиро дякує Півненко Людмила, нині Дзюба Людмила Миколаївна, учитель-методист Потіцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, керівник районного методоб'єднання вчителів початкових класів, делегат І з'їзду освітян України.

Все це ваші заслуги!

Вхід на сайт

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Відвідувачі

Flag Counter

Партнери