Спогади випускниці 1968-го року Гончаренко (Ярмоли) Н.Г.

До Лохвицького педагогічного училища я вступила після закінчення 11-ти класів у 1966 році.

Пам’ятаю перше своє враження про училище. Охайно вбране подвір’я, стара, певно, довоєнна, будівля і дуже привітні працівники. Спершу перевірили слух і голос, сказали, що будемо вчитися гри на музичному інструменті. Це мене трохи налякало, бо я не володіла жодним музичним інструментом, хоча  мала хороший слух і гарно співала.

Через тиждень після здачі документів (мене, як медалістку, прийняли без екзаменів) нас викликали в училище і послали в Гадяцький район на будівництво. Місяць спільної роботи зблизив дівчат, і вже з першого вересня ми відчули себе колективом. Це була група № 3, третій курс, класний керівник Трушевська Людмила Костянтинівна. Пам’ятаю своїх викладачів:
Бойко П.К.- директор, викладач психології;
Павленко В.І. – завуч, викладач математики;
Діна Юхимівна – виразного читання;
Інна Полікарпівна – російської мови;
Віталій Андрійович – музики;
Степан Іванович – фізвиховання.

Вибачте, що не пам’ятаю їх прізвищ. Та й пройшло вже з того часу багато років.

Життя училища і нашої групи було наповненим і цікавим. Ми часто виступали з концертами, були на екскурсіях у Києві, Ленінграді, різних містах України. Співали на сценах Полтави, Києва. Часто проводились спортивні змагання. Я виступала за свою групу з усіх видів спорту. Справді хорошими спортсменами в нашій групі були Ніна Білетченко, Наташа Книш, Ніна Мищенко, Віта Недобачій, Катя Мазур, Тамара Павленко, і я (Ніна Ярмола), гарно співали. Старостою і душею нашої групи була Валя Павленко.

Дуже часто ми відпочивали разом з групою в околицях Лохвиці. Були в урочищі Шумейкове, Прилуцькому дендропарку. У групі не було відстаючих. Переважна більшість була із шкільних медалістів. Свєта Касян, Віта Недобачій, Надя Ведмідь були хорошими математиками, я захоплювалась історією. І всі разом любили і знали педагогіку, психологію, методику. Певно, через це ми були кращими студентами вузів. А в школі відразу в нас побачили хороших спеціалістів.

Сталося так, що далі я продовжувала навчання в Полтавському педагогічному інституті на історичному факультеті. Працювала піонервожатою, вихователем дитсадка, учителем, завучем, зараз працюю директором школи.

Зі мною працює багато випускників Кременчуцького педучилища: Коляка (Кайдас) Г.О., Дрозд Н.І., Панасенко М.І., Дзейко В.В., Костогриз А.М., Пантелей С.О., Костогриз В.В. мають звання «Старший учитель», працюють в 1-4 класах.

Я учитель історії, маю вищу кваліфікаційну категорію і звання «Учитель-методист». За роки роботи в Решетилівській СЗОШ (нині Решетилівській гімназії) дала путівку в життя більше 2000 випускникам.

У нашій школі працює більше 20-ти моїх випускників.

Життя педагога прожито недаремно. Вдячна долі за те, що пройшла велику школу педагога – педучилище.