Спогади випускниці 1948-1949 рр. навчання Крицької (Роми) Олени Сергіївни

Шановні колеги і молоде покоління, покликане дерзати на педагогічній ниві!

Багато років тому, в далекому 1948, я, Крицька Олена Сергіївна (після заміжжя – Рома), екстерном закінчила Лохвицьке педагогічне училище (зараз Кременчуцьке).

Тяжкі це були післявоєнні роки. Моє особисте життя було ускладнене війною. Адже, закінчивши в 1941 році середню школу на «5», я мріяла вчитись в Кременчуцькому педінституті, куди була зарахована без вступних екзаменів. Добровільно пішла на фронт. Повернулась у серпні 1945р., а у вересні цього ж року вже навчалась на 1-му курсі Полтавського педінституту (біологічний факультет). Але з 2-го курсу перевелась на заочне навчання і пішла працювати в Бабичівську школу Глобинського району. Здоров’я, підірване війною, не дало змогу закінчити інститут. Але підтримку одержала від Лохвицького педучилища. Педагогічний колектив на чолі з директором Василем Миколайовичем Трушевським забезпечили мене програмами, підручниками, і я успішно закінчила училище. Сердечне спасибі їм, справжнім педагогам-наставникам!

Багато вихованців нашої школи обрали нелегку, але почесну професію вчителя.

Так в 50-ті роки вступили навчатись в Лохвицьке педучилище Підяшенко Віра, Левченко Галя, Хомич Рая, Дядюшенко Валя.

Пізніше закінчили це училище Сьопека Алла, Савчук Олена, Логвин Оля, Ульянова Алла, Коваленко Валентина, Данілов Володимир.

В Устимівській неповній середній школі працювала 30 років. Маю стаж роботи 42 роки (разом з армією). Пішла в 1979 році на заслужений відпочинок. Зараз на пенсії. Але моя стежинка до школи не заростає. Школа для мене – другий дім. Хай мій вогонь любові до дітей поширюється на вас, молоде покоління.

З повагою – Олена Сергіївна Рома.